fbpx

Володимир Литвин: Все йде за “вновь утвержденным планом”, точніше – апробованим старим

 Поділитися

Поділитися в

Все йде за “вновь утвержденным планом”, точніше – апробованим старим.

Те, що відбувається зараз у Білорусі, – це українські події зразка 2004 року. Реалізується відпрацьований сценарій. Він, зокрема, опирається на глибинні суспільні настрої втоми і прагнення змін, уміло виводить їх у публічну площину.

Відповідно можливі два варіанти розвитку подій.

Перший – «введення» в Мінськ міжнародних посередників, зовнішній примус і нав’язування О.Лукашенку «діалогу» з громадськістю. Він зведеться до зобов’язання нових виборів або, правильніше, чогось подібного до третього їх туру (переголосування), як це було в Україні.

Звісно, що Захід не бачить О.Лукашенка президентом і не дозволить йому перемогти. Навіть якщо він під жорстким тиском піде на це. Єдине, на що можуть погодитись європейці та США, – це гарантії безпеки йому та сім’ї. Тимчасово. Згадаймо, що гарантувалось В.Януковичу.

Білорусь вже зірвана з якоря стабільності та розхитана. Тому навіть більшість населення, яке безумовно підтримувало О.Лукашенка, змушена буде відійти і відсахнеться від нього заради суспільного заспокоєння. Питання лише в тому, коли все повернеться назад у «береги».

Другий варіант – продовження та нагнітання дій за принципом «хто кого перетисне»: влада чи вулиця. Зрозуміло, що тоді події розвиватимуться за логікою процесів в Україні у 2013-2014 роках. Загострення протистояння і жертви, внаслідок яких режим буде знесено.

Проблема лише у відсутності очевидного нового лідера. Ним можуть проголосити за досвідом Венесуели С.Тихановську. Нагадаю, що явного лідера не було і в нас у 2014 році.

Вони постали внаслідок розписання ролей в одному з посольств і домовленості групи осіб, які підкралися під прикриттям Майдану до влади, визначили себе владою, поділивши за квотним принципом сфери впливу.

Таким чином, і в першому, і в другому випадку місця для О.Лукашенка не залишать. Його просто ламатимуть, залишаючи хіба що роль Альєнди.

Деморалізовуватимуть його оточення. За несприятливих обставин решта представників влади швидко побіжить присягати новим господарям. Але чи буде їм місце? Україна цьому також приклад.

Наприклад, Л.Кравчук, який останнім часом заполонив собою ефір, демонструючи словесне нетримання і фонтан таких собі ідей, закликає і повчає О.Лукашенка припинити та не допустити подальшого насилля. Тоді як, за розповідями авторитетних очевидців, наставляв В.Януковича під час полювання (а вони не припиняли його навіть у найскладніші майданні дні) демонструвати силу влади і у такий спосіб загнати вулицю у стійло. Але дуже швидко переорієнтувався на наставника постмайданної влади, яка, утім, тримала його на відстані. Зараз же взагалі розгорнув бурхливу ефірну діяльність, намагаючись примоститись біля В.Зеленського. Зауважу, що це єдине, що він добре уміє. Очевидно, взято до уваги його досвід з ліквідації СРСР у Біловезькій Пущі, а відтак відтворення його для остаточного поховання фактично вже мертвого «мінського процесу».
Таку активність Л.Кравчука можна розглядати і як заявку на входження до групи міжнародних посередників з унормування ситуації у Білорусі.