fbpx

Володимир Литвин: Треба ж так уміти

 Поділитися

Поділитися в

Л.Кравчук анонсував чергову новацію – створення ради з вихідців Донбасу при ТКГ. Тобто при ньому. Мотивація: люди, які «займали там важливі позиції організаційні, політичні, господарські», будуть «допомагати збирати можливості, думки, пропозиції». Зрозуміли?

Що ж, головне, щоб не забув покликати до неї В.Януковича. Він, по-перше, добре знає усі сторони (світлі й темні) життя Донбасу. По-друге, саме Кравчук висував Януковича на президентство (це відбулося наступного дня після провалу голосування 8 квітня 2004 року змін до Конституції), вимагав від Л.Кучми припинити «крутити хвостом» і назвати наступника. По-третє, це він намагався бути наставником президента Януковича. Зокрема, в період Майдану 2013-2014 настійно підштовхував його під час полювань (а вони не припинялись навіть тоді, коли Київ палав), як переповідають обізнані люди, до застосування жорстких заходів, щоб загнати «вулицю в стійло».

Очевидно, Янукович підкаже Кравчуку як потрібно організувати виконання «мінських угод імені Порошенка». Тим більше, що перший президент не прийшовся до двору «Петру п’ятому». За що не міг приховати образи. Хоча, як відомо, віртуозно володіє «мистецтвом» ходіння «між крапельками».

Це підтверджує хоча б останнє – як він уміло й спритно відхрестився від В.Фокіна – «і я не я, і хата не моя». Якби дійшло до звинувачень за Біловезькі угоди, то Кравчук зумів би і їх звалити на Фокіна.

А тепер питання: яких йому ще донбаських потрібно? Зручних? Які будуть піддакувати? Провокативно виступати? Так вони вже є у ТКГ, яка все більше нагадує мітингове зібрання. Утім, влада вже відкрито вбачає в ній засіб «випускання пари». А для цього Кравчук що знахідка.

Висновок: Л.Кравчук вправно продовжує займатись словесною еквілібристикою. В цьому влада вбачає, очевидно, його призначення.

Отримавши можливість притулитись до Зеленського, він вичавлює і ловить момент, щоб насолодитись своєю «хвилиною слави».

Переконаний: він ставиться до Зеленського, як і до усіх попередніх президентів, як п’яниця до стовпа з ліхтарем – використовує його як підпору, а не як джерело світла (перефраз Є.Веліхова).

Треба ж так уміти.