Влада і політикум знайшли собі «відповідальну роботу» – обсмоктують останнє рішення КС, волають про загрозу зупинення життя в країні та взагалі катастрофу. Хоча так звану «конституційну кризу» вони й створили.

Тоді як про справжню загрозу – стрімке поширення коронавірусу – припинили навіть говорити. І це при тому, що масштаби її далеко не співвідносяться з реальною ситуацією.

По-перше, через низький рівень охоплення тестуванням. По-друге, недолугість місцевих князьків, для яких головне – не псувати поганою статистикою настрої у Києві. Доходить до того, що окремі з них будь-які спроби привернути увагу до кричущих проблем лікарень та вимушену публічність у цьому питанні розцінюються як підкоп під їх авторитет. З відповідними наслідками.

Показовий приклад: за офіційною статистикою (звертаю увагу – офіційною) на початок листопада киснем забезпечено менше 20 тис. ліжок, відведених під ковід, тоді як 20 серпня їх мало бути 42189. Непоодинокі випадки, коли люди вмирають в муках через нестачу елементарно необхідного.

З цього приводу тривогу та крик про допомогу медиків одного з медзакладів Житомирщини я передав у відкритому зверненні до Президента і Прем’єр-Міністра. Окрім того, надав допомогу концентраторами кисню.

Якою ж була реакція з боку місцевого начальства? В області змішали з землею керівника міськрайТМО: як ти посмів звертатися до Литвина? На додачу послідував начальницький окрик у місто – розберіться і поставте на місце!

За що. За те, що медики самовіддано і жертовно переймаються хворими, утримують надзусиллями їх на цьому світі, шукають скрізь допомогу.

Де ви, начальники і начальнички, були раніше, коли небайдужі збирали найнеобхідніше для лікарні та для забезпечення їх та лікарів елементарним. У тому числі концентраторами кисню.

Може ви вдастеся до заборони лікарні приймати ще 10 концентраторів кисню, придбаних нами для її потреб.

Скажіть про це людям.

І припиніть залякувати організаторів медицини та медиків, які й так на межі!

Не думайте, що ви вічно будете начальниками, яким дозволено топтати усіх, хто не прийшовся «до двору».