fbpx
   

Володимир Литвин: Примітивізм у ранзі державної політики

 Поділитися

Поділитися в

За результатами «економічного аудиту» (який невідомо хто і як проводив) прем’єр-міністр пообіцяв «перспективу»: у 2050 р. мінімальну зарплату майже тисячу, а пенсії – 300 доларів.

Дивовижна демонстрація інтелектуальної скромності чи сподівання у такий спосіб звабити людей. «Продаючи» подібне суспільству, приводьте й розрахунки вартості життя через 30 років, співставляйте й пропоноване з мінімальними європейськими показниками. І побачите всю нікчемність своїх планів, утім, до виконання яких не будете причетні.

Україна на межі перетворення в державу-банкрута. Неконтрольоване поширення пандемії, окрім усього іншого, несе загрозу остаточного руйнування економіки. Навіть без локдауну.

Україна відчайдушно потребує додаткових видатків на медицину, підтримку людей, малого й середнього бізнесу. А бюджетом 2020 р. продовжуватимуть вибудову поліцейської держави, не забуваючи про себе. Маю на увазі істотне зростання видатків на утримання органів влади та управління. Та віддаватимуть борги (до 700 млрд.).

Плеханов після знайомства з майбутнім вождем світового пролетаріату наприкінці ХIХ ст. зафіксував таке (цитую): «как только я познакомился с ним, я сразу понял, что этот человек может оказаться для нашего дела очень опасным, так как его главный талант – невероятный дар упрощения».

Звісно, масштаби неспівставні. Але й у нашому випадку йдеться не про «спрощення», а про примітивізм у державному управлінні.