fbpx

   

Володимир Литвин: Події в Луцьку, схоже, стають буденним явищем для України

Події | 11:31, 23.07.2020
 Поділитися

Поділитися в

Події в Луцьку, схоже, стають буденним явищем для України.

І наслідком поблажливого ставлення до тих, хто оголосив себе патріотом і єдино-правильним захисником держави. Відчуваючи свою безкарність та поблажливість з боку влади, подібні герої дедалі частіше використовують зброю як основний аргумент своєї величі.

До «заслуг» силового блоку держави з нейтралізації терориста можна віднести те, що «вмовили» Президента виконати його вимогу. Фактично він опинився в ролі заручника і врятував людей.

Разом з тим, закладено небезпечний прецедент. Адже надалі його можуть примушувати говорити і робити те, чого він не повинен ні говорити, ні робити, ні освячувати. А чинити так є кому в країні, наводненій зброєю і людьми, у тому числі з-поза її меж, які шукають собі силові застосування.

До цього підштовхують видимість конституційного порядку, хміль вседозволеності, агресивна збудженість, зведення по суті злочинців в ранг героїв, їх готовність зганяти злість та обра́зи за невиразність свого життя на будь-кому і в будь-який спосіб, змусити країну до своїх порядків.

Безпекові структури держави, які зобов’язані запобігати подібному і працювати на випередження, значною мірою депрофесіоналізовані, віддані на відкуп особам за політико-кумівським принципом. Добре у них виходить хіба що сидіти в соціальних мережах і змагатись дописами, демонструючи, хто більше знає, та набігати екскурсіями на місця подій.
Професіонали, яких ще не встигли вичистити, затямили, що роблять з тими, хто неухильно діє до своїх обов’язків. Майдан змусив багато що переосмислити. Не виключено, що і «луцький терорист» завтра може бути оголошений героєм, знайдуться активні клопотальники за нього з готовністю взяти на поруки. Подібних прикладів – безліч.

Українські політики гарно навчились захищати й підносити «своїх негідників» та використовувати їх як таран у власних цілях.

Подібний «актив» особливо буде запитаний восени 2020-го. Ускладнення соціально-економічної ситуації, місцеві вибори, як можливість політичного реваншу, нестимуть у собі загрозу хаосу в країні. Судячи з усього, робота з реалізації подібних сценаріїв активно ведеться. У цьому інтереси діаметрально протилежних, навіть зовні непримиренних між собою, політиків та їх оточення збігаються. Їм потрібні великі потрясіння, щоб зберегтися при владі та примножити її за рахунок місцевих виборів. А далі продовжити розхитування країни – з Києва та на місцях, братися за Президента, Кабмін і Верховну Раду.

Отже, осінь покаже, чи вдасться у цьому протистоянні зберегти хоча б фасад цілісної держави. Все залежатиме від того, наскільки врозумлені дії чинитиме владна команда.
Фаталісти кажуть: буде як буде, а буде як Бог дасть! Нам же усім важливо бути реалістами…