fbpx

Володимир Литвин: Люди мають взяти у свої руки формування місцевої влади

 Поділитися

Поділитися в

У суботу та неділю мав 10 зустрічей з людьми на Баранівщині.

Що вони показали?

1. Тотальну зневіру у владі – центральній та місцевій. Роздратування від нав’язливої реклами політиків і партій. Бо на ділі вони собачаться між собою, нічого путнього не зробили і несамовито прагнуть захопити владу на місцях. Для цього підбирають подібних собі. В ходу – патентовані перебіжчики і зрадники, але завжди «активісти» під різними прапорами.

2. Повсюдне звинувачення Порошенка у тому, що саме він не залишив іншого вибору у 2019 році.

3. Наростаюче невдоволення приєднанням сіл до міст у процесі утворення ОТГ. Коли це робили, то демонстрували дві крайності: або обіцяли багато, або взагалі не питали думки громад. Просто невігласи у Києві та Житомирі намалювали межі громад, як Бог на душу покладе.

Наслідок: села перетворюються на гетто та сировинний додаток до міст. З них все вимивається – починаючи з інфраструктури. Атмосфера приреченості – так можна охарактеризувати обстановку.

Показовий і водночас кричущий приклад – село (хутір) Володимирівка на відстані витягнутої руки до м.Баранівки, де проживає 40 людей, переважно пенсіонерів. Вони повністю відрізані від світу. Ніхто не переймається тим, щоб хоча б раз на тиждень підвезти сюди продукти першої необхідності – хліб, сіль, олію, цукор…

Елементарна турбота про селянина підмінена голосінням про європейський вибір і великі проекти. Маячні надмір, елементарної відповідальності і розуміння потреб населення – нуль.

Зате виборчу дільницю тут обов’язково створять.

Раніше такого нехлюйства не було.

4. Люди не розуміють, як змінить на краще укрупнення районів. Відповідна звістка впала на них, як камінь з неба. Ніхто з владців – у центрі і на місцях – гадки не має, що людям притаманні закоріненість у свої території, своєрідний патріотизм. Якщо хочете – звички. Звідси – питання: а що буде з лікарнею? Як нам добиратися до нової «столиці»? І т.д., і т.п.

5. Катастрофічне падіння рівня життя через мізерні пенсії і зростання цін на товари й предмети першої необхідності. За останні рік-півтора на селі майже добили соціальну інфраструктуру. Скажімо, якщо ФАП ще вдалося зберегти, то в ньому нікому працювати. Все закривається. Зникають останні комунальні аптеки. Все «оптимізують» і «реформують».

6. Люди вимагають роз’яснень: чому «партнери», а точніше – наглядачі за Україною, переймаються зарплатами чиновників, чому Зеленський підписав закон з приводу зарплат для них у сотні тисяч і мільйони гривень, а про пенсії й зарплати, зокрема медиків та вчителів, які найбільше страждають від пандемії – не прийнято навіть заїкатися.

Більше того, вимагають підвищення пенсійного віку, скорочення кількості вчителів, продовження «реформування» (правильніше сказати – добивання до ручки) медицини. Де обіцяні зарплати педагогам у 4 тис. доларів? Де обіцянки посилати за відомою адресою МВФ? Де – все інше?

Не кажучи вже про більш приземлене – чому дільничний не заглядає у села, у яких побутова злочинність і крадіжки стали буденним явищем? А повідомлення про криваві злочини складають основу новинних повідомлень?

7. Люди не сприймають «гвалтування» їх новою потворною виборчою системою. Вони не розуміють, які партійні інтереси треба узгоджувати на рівні громади. Питають: на кого розраховані бюлетені-простирадла для голосування, якщо в них навіть члени комісій не можуть розібратись. Зате відзначаються свавіллям у прийнятті рішень, демонструючи принциповість до одних і поблажливість – до інших. Грають переважно в одні ворота. Владні!

Тому говорять таке: якщо вони у такий спосіб несамовито хочуть зробити для начальства результати виборів, то нехай наперед складуть протоколи і не займаються облудою з бюлетенями, у яких чорт ноги зламає.

8. Влади на місцях немає. А це означає, що влада бездіяльна і некомпетентна в центрі. Все кинуто на самоплив, показушні новації та наживання нової владної зміни.
В атмосфері такого глухого невдоволення атмосферою в країні починає зароджуватись таке явище як побутовий антисемітизм. Частішають згадки про Сталіна, схвалення Лукашенка. Масовішими стають твердження, що й ця влада зацікавлена у продовженні війни, суспільних нацьковуваннях, роздмухуванні конфліктів, щоб перекрити свою непридатність до творення життя в країні.

На фоні таких зрозумілих претензій до влади особливої ваги набувають місцеві вибори. Громади і люди мають позбутись останніх ілюзій того, що з Києва будуть думати про них.

А відтак взяти у свої руки справу обрання до ОТГ, районних, обласних Рад та голів міст. Зробити ставку на тих людей і від тієї партії, які живуть поруч, зарекомендували себе творцями добрих справ, знанням того, що потрібно робити, як вдихнути життя у наші села, селища й міста.

Якраз про це йшлося в ході зустрічей з людьми.