fbpx
   

Володимир Литвин: Долю людей сьогодні вирішують ті, яким вона байдужа

Cуспільство | 15:50, 24.01.2021
 Поділитися

Поділитися в

Долю людей сьогодні вирішують ті, яким вона байдужа.

На Дніпропетровщині спалахнув гуртожиток… Влада звично відреагує вказівкою на перевірку пожежного стану усіх гуртожитків. До якоїсь наступної події.

Оголосили траур по загиблих громадянах, які доживали віку у приватному (нелегальному) пансіонаті у Харкові. Траур, хвилина мовчання і так само сувора вказівка на перевірки.

Це все, на що спроможні наші керманичі – у Києві та на місцях. Країні залишається одне – по суті безперервно жити хвилинами мовчання для вшанування жертв. Не сідаючи.
Ніхто навіть не замислюється над тим, чому 1) літні люди опиняються у сиротинцях, 2) чому питання догляду за ними перетворюється на бізнес, перетікає у приватні руки. І не завжди, як показала остання історія, чисті.

Справа у тому, що донедавна подібні заклади перебували на балансі місцевих органів влади і під певним контролем. Вони були у кожному районі – декілька і більше. Людей у них обслуговували, можна сказати, їх сусіди, а це вже зовсім інше ставлення. Через доступність, до «дорослих сиріт», вряди-годи, могла навідатись рідня чи просто знайомі. Погодьтесь, у зрілому віці це багато важить для людини. І хто поїде до них, зігнаних за десятки кілометрів у двох-трьох центрах області.

Під приводом браку коштів, обділених долею людей почали зганяти в укрупнені інтернатні установи, закривати, передавати у приватні руки. Добре, якщо це дбайливі та совісні руки.

У такий спосіб влада по суті зрікається своїх громадян, зробила їх «матеріалом» для сумнівного, м’яко кажучи, бізнесу.

Після трагедії у Харкові чиновники заголосили, що їм нічого не було відомо про цей заклад, що він функціонував підпільно і незаконно.

Повна маячня! Як це так, що не знали про долі десятків пенсіонерів. Це що – худоба? Усі, кому треба знати, – знали, були у долі цього «бізнесу».

Це – вирок для держави і влади, яка фактично знищила те, що було у плані піклування про самотніх літніх людей. Вона їх списала як витратний матеріал.

Та й кому про них піклуватись. У Києві – неуки практикуються на державі та народові. На місцях владу збивали за партійним принципом. Чимало місцевих депутатів привезено з міст, починаючи зі столиці. Бізнесові ділки прилаштували у місцеву владу своїх дітей, дружин, коханок і т.п. Їм плювати на тих, хто потребує уваги і підтримки. Вони бувають на територіях наїздами, першочергово, коли потрібно вирішити питання майна чи землі. Зрозуміло, на користь тих, хто «вклався» у їх обрання у місцеву владу – міст, районів, селищ і сіл.

Схоже, що люди сприймають усе це, як щось звичне, що їх не торкнеться подібна біда. А відтак, що трагедію у Харкові завтра вже мало хто буде згадувати. Допоки вона не зачепить усіх нас, збайдужілих до трагедій, якими наповнюється Україна.

У нас вже навчилися святкувати трагедії!? Робити на них політику. Оголошувати перемогами те, що ще залишилось. Через невміння організувати своє життя, живемо проблемами США чи Росії. Зручно і при роботі.

P.S. Критиків прошу заспокоїтись і не демонструвати свою професійну належність до «патріотів». Вже хоча б тому, що я постійно опікувався закладами для самотніх людей і знаю, що це таке. Для тих, хто хоче дискусії, можу її організувати в одному з відповідних закладів Житомирщини.