fbpx
   

Ліквідатор аварії на ЧАЕС Андрій Розпутенко: «У квітні 1986-го молодість сміялася в обличчя небезпеці»

Cуспільство | 08:33, 25.04.2021
 Поділитися

Поділитися в

Своїми спогадами про участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС поділився полковник міліції у відставці Андрій Дмитрович Розпутенко. Він у рядах працівників органів внутрішніх справ Житомирщини, яких у перші дні Чорнобильської трагедії направлено для виконання службових завдань у лиховісний край.

Навіть за декілька днів, з 28 квітня по 4 травня 1986 року, проведених у зоні лиха, йому довелося побачити на власні очі усі жахи, що несла із собою катастрофа.

У ніч, коли вибухнув реактор, нас усіх підняли по тривозі, – згадує нинішній ветеран ОВС. – Ніхто нічого не пояснював. Було сказано лишень узяти тривожні валізи та розміщуватися по автобусах. Жодних зайвих питань. Жодної паніки. Нічого, окрім безумовного виконання наказів керівництва. У повній готовності ми, 15 правоохоронців з Коростишівського району, провели цілу добу. За цей час дізналися про Чорнобильську катастрофу й стало зрозуміло, куди їдемо.

Відтак, у складі дивізіону Андрій Розпутенко прибув у Прип’ять, один з найближчих до Чорнобиля населених пунктів, а далі – у зону безпосереднього лиха. На новоприбулих чекали сталі завдання із забезпечення громадського порядку серед суцільного безладу та хаосу, недопущення мародерства.

Найтяжчим завданням для нас було проводити роз’яснювальну роботу серед місцевого населення щодо нагальної необхідності залишити рідні домівки та шукати собі прихистку деінде, – згадує Андрій Дмитрович. – Умовити людей, пояснити їм те, чого й самі до кінця не розуміли. Патрулюючи нічні вулиці, бувало, хлопці забиралися на дахи багатоповерхівок і звідти задовольняли власну цікавість, стежачи за страшною пожежею на реакторі…

Тоді молодість сміялась в обличчя прихованій небезпеці. Але ж тоді людям мало про що говорило слово “радіація”. Та й справжніх розмірів радіоактивного впливу, викликаного аварією, ніхто з них не знав. Так, чули. Кажуть, небезпечно. Це тепер дані щодо рівнів радіації, зафіксовані на той час в документах, лякають. Та коли не бачиш усюдисущого ворога на власні очі, не відчуваєш (звісно, до певного часу) його смертоносного дихання, то й думати нема про що.

Після повернення із лиховісної зони особливого погіршення здоров’я ніхто не відчув, – продовжує Андрій Розпутенко. – Та дуже скоро усі ми, хто був у Чорнобилі, зрозуміли, що декілька днів, проведених в зоні радіаційного лиха, просто так нам не минуться.

Сьогодні Андрія Розпутенка знають не тільки як пенсіонера органів внутрішніх справ, полковника міліції у відставці, але і як засновника Коростишівської районної партійної організації «Всеукраїнська Чорнобильська Народна партія «За добробут та соціальний захист народу». До речі, у місті Коростишеві за його ініціативи та сприяння було встановлено обеліск Пам’яті жертв Чорнобиля, до підніжжя якого у пам’ятні дати місцеві жителі покладають корзини квітів.

1300 працівників органів внутрішніх справ Житомирщини брали участь у ліквідації Чорнобильської трагедії. 35 років минуло з моменту вибуху на реакторі, але й сьогодні у ліквідаторів від пережитого не загоїлись рани, передусім душевні. Та попри це, вони продовжують радіти кожній миті, подарованій життям. А ще – залишаються вірними Присязі та своєму обов’язку.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області