Видатні особистості: про магію вогню та скла відомого поліського склодува

Розваги
241
Видатні особистості: про магію вогню та скла відомого поліського склодува

На четвертому поверсі Національного Музею Історії України нещодавно демонструвалась експозиція художніх виробів з гутного скла кращих українських майстрів, серед яких вирізняються роботи поліського склодува М. Павловського.

Мечислав Антонович Павловський народився 18 січня 1921 року в селі Любарська Гута нині Баранівського району. Нині мало що відомо про його батьків, родичів, так само, як про дитинство видатного художника-склодува. Адже у 1935 році рідне село його було виселене: 25 родин (151 особа), з яких 24 польських та 1 українська сім’я були примусово виселені до Харківської області й сліди багатьох з них втрачаються. Знаємо лише, що три покоління Павловських працювали на скляних заводах.

Відомо, що Мечислав Павловський присвятив своє життя творчій професії майстра-склороба. Саме він разом з іншими художниками ─ Петром Семененком, Йосипом Гуляпським розпочали відродження у повоєнні роки традицій українського гутництва. Вони першими почали відновлювати форми давнього українського гутного посуду, започаткувавши, таким чином, у сучасному склоробстві фольклорний напрям.

Художнє скло – один із наймолодших видів образотворчого мистецтва, що стрімко здобуває популярність у світі. Це ключ до втілення найфантастичніших задумів, техніка, яка відкриває безмірний простір для експериментів. Готова робота є результатом співтворчості людини та вогню.

Основний інструмент майстра-гутника ─ металева трубка з дерев’яним мундштуком. За якусь крихітну мить склодув має вихопити з печі заготовку ─ кралю розтопленого скла, роздути її; за допомогою спеціальних щіпців-хваток та звичайного пінцета сформувати скульптуру, а потім відрізати зайве, а потім одухотворити її, додаючи ту або іншу деталь. І виходить шедевр…

Становлення молодого майстра М. Павловського припадає на початок 50-х років ХХ сторіччя. Музейна збірка відтворює різні етапи його творчого шляху. Тоді Мечислав Павловський працював на Львівській фабриці ім. 40-річчя ВЛКСМ, де оволодів багатьма видами гутного мистецтва: видував посуд, створював фігурні вироби, ліпив скульптуру.

У 1962 році Мечислав Павловський, уже як визнаний метр гутництва очолює цех гутного скла на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці. Сюди перейшли працювати багато видатних майстрів-склодувів. Сюди для оволодіння  секретами майстерності приїздили склодуви з усього Радянського Союзу.

Поряд з роботами, що продовжують традиції минулого, майстер творчо експериментує, розробляє нові технічні прийоми у декоруванні скла. Зокрема він зумів розкрити секрет уславленої на весь світ «венеціанської нитки» ─ особливого прийому обробки скла, який свого часу був настільки секретним, що венеціанських майстрів, які ним володіли, керівники Венеціанської республіки тримали в ізоляції на острові Мурано.

М. Павловському першому серед склодувів республіки у 1964 році присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості УРСР. З його творчістю пов’язано чимало здобутків українського гутного скла не лише на всесоюзному, але й міжнародному рівні.

Серед творів майстра: десертний набір «Червона стрічка» (1963), набір для води «Хвилястий» (1963), вази «Рожева» (1964) і «Дзвінкувата» (1964) та декоративна скульптура «Птахи» (1975), які можна побачити в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та інших музейних закладах країни.

Видатного майстра не стало у 1989 році. Але твори його живуть і продовжують радувати шанувальників прекрасного своєю довершеністю. За свою працю М. А. Павловського було нагороджено медалями, а також орденом «Знак пошани».

Нині в Україні працюють численні  учні майстра: Мар’ян Тарнавський, Богдан Валько, Петро Думич, Василь Білоус, видатний вітражист, Валерій Шаленко та інші. Й вони готові далів передавати секрети магії скла молодим учням.

Автор: Павло Правий