fbpx

Володимир Литвин: Витерпіти. Вистояти. Не зламатися. Вижити.

 Поділитися

Поділитися в

Сьогодні звичного звучання набувають поєднані слова «пандемія» і «війна».

Хоча в «The Nation» днями з’явилась публікація про те, що ще у 2017 р. Пентагон спеціальною доповіддю попереджав Білий дім з приводу згубних наслідків пандемії вірусного захворювання і відсутність необхідної кількості вентиляторів, масок та оснащених необхідних лікарняних ліжок.
А тепер війна між країнами відбувається за захисне спорядження. Навіть вже оплачене перехоплюють ті, у кого більше грошей (читай «Der Tagesspieger» (Германия): США перехватили 200 тысяч защитных масок – 04.04.2020 р.). Поняття, які мали місце у попередніх справжні війнах, про солідарність та взаємопідтримку, залишились хіба що для історії.
Ніхто не наважиться спрогнозувати завтрашній день. А, отже, усі – в «тумані війни». Цей термін належить Карлу фон Клаузевітцу і означає: війна ведеться у ситуації невизначеності – ніхто не знає реальної сили ворога і не знає рівня боєздатності власних сил.
Туман пандемії накрив світ. Люди – у діапазоні від оптимізму до паніки і розпачу.
Влада не знає реальної картини і того, що можна очікувати. Не знає, що відбувається на «фронті» пандемічної війни.
Звідси домінуюча рекомендація – сидіти по домівках.
Торжествують різного роду віщуни, такі собі всезнайки навіюють своє. Використовують момент, щоб вигідно подати і продати себе. Людям навіть зі здоровою психікою неймовірно складно витримати зливу суперечливих і взаємовиключних рекомендацій, негативу і залякувань. Чого лише вартий був вчорашній міністр охорони здоров’я.
Тоді як за такої ситуації мала б говорити від держави і влади одна уповноважена на те особа, яка б користувалась довірою і якій би вірили. І аж ніяк прем’єр чи президент, до того ж одночасно і все, що спаде. Таке всезнайство і такий барабанний дріб сьогодні є лише додатковим подразником роздратування. Але якраз ті, хто мав би говорити і своїми знаннями цієї теми вселяти довіру та заспокоювати країну, мовчать. Їх навіть не намагаються залучати. А раптом вони обійдуть тих, кому сподобалось бути усім, і люди остаточно складуть ціну державним імітаторам.
Особливо, якщо враховувати той факт, що ця проблема, схоже, надовго. А, отже, світ напередодні глобальної кризи і, відповідно, знецінення активів. Ресурсні країни програють, технологічні – виграють.
Слід особливо мати на увазі, що це стосуватиметься і вартості землі. Очевидно, в цьому одна із причин того, що таким нахабним чином проштовхнули через ВР закон про розпродаж української землі. Штучно створили умови для остаточного занепаду України.
А тепер «заспокоюють» – могил у нас на усіх вистачить. Їх навіть вже заздалегідь копають, щоб очистити у такий спосіб плантації.
Все пізнається у порівнянні: ще трохи і виявиться, що при «злочинному режимі» не все було таким поганим – країна була цілісною, не гинули люди, була можливість планувати життя.
Коли не можна змінити ситуацію, залишається змінити своє ставлення до неї. Залишається терпіти і витримати, не пускати в розум, душу і серце настроїв безвиході. Залишається триматися здорового глузду і керуватися правилом: великі неприємності не можуть тривати довго, а дрібні взагалі не варто брати до уваги.
Усім – здоров’я і жодного коронавірусу.

P.S. – для земляків: міський голова м.Новоград-Волинський мабуть щось таки знав, коли так поспішно накивав п’ятами, прихопивши чималі вихідні.
А ви ж його так любили…
Утім, усі незадоволені голосують «за».